6. Порядок касового виконання бюджетів за видатками

 

6.1. Система видатків бюджетів

 

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету за видатками, яка передбачає здійснення казначейством:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджет­них коштів;

3) контролю бюджетних повноважень при прийнятті зобов’я­зань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.

Стаття 51 Бюджетного кодексу України виконання ДБУ регламентує порядок виконання Державного бюджету України за видатками, основними стадіями якого визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджет­них коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов’язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;    

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджет­них програм.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Казначейство здійснює контроль за відповід­ністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’я­зання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Після отримання товарів, виконання робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу казначейства, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Казначейство здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Видатки бюджетів формуються у відповідності з чинним законодавством.

Видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені Законом “Про Державний бюджет України” на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 БКУ. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління, в тому числі на законодавчу і виконавчу влади, Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науко­во-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв’язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту;

8) охорону здоров’я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та прі­оритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам’яток архітектури державного зна­чення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Видатки, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (у відповідності до статті 88 БКУ). До них належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

2) дошкільну і загальну середню освіту (школи, дитячі садки);

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­ціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсь­ко-акушерські та фельдшерські пункти);

4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліо­теки.

До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АРК і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (стаття 89 БКУ), належать видатки на:

1) державне управління:

а) органи місцевого самоврядування міст республіканського і обласного значення;

б) органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

а) дошкільну (у містах республіканського та обласного значення);

б) загальну середню (загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі, школи – дитячі садки для міст республіканського та обласного значення, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи);

в) заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70 % кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтер­натів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

г) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­ціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, стан­ції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні цент­ри здоров’я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення (притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 % кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому);

б) державні програми соціального захисту (пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян);

в) державні програми підтримки будівництва та реконструкції житла для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

5) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програ­ми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утри­мання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

До видатків, які здійснюються з бюджету АРК і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (стаття 90 БКУ), належать видатки на:

1) державне управління:

а) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

б) обласні ради;

2) освіту:

а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) ро­зу­мового розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-ін­тернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, поз­бавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загально­освітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-си­ріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків, визначених у пункті 2 статті 89 Кодексу, та дитячих бу­динків сімейного типу і прийомних сімей);

б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у влас­ності АРК і виконують державне замовлення;

в) вищу освіту (вищі заклади освіти I, II, III та IV рівнів акредитації, що перебувають у власності АРК та спільній власності територіальних громад);

г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчи­телів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службов­ців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній власності);

д) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та ста­ціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну до­помогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (ме­дико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-ін­тер­нати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри по нарахуванню пенсій; притулки для неповнолітніх (крім притулків, визначених у пункті 4 статті 89 Кодексу);

б) республіканські і обласні про­грами і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

в) інші державні соціальні програми;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

б) державні театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури респу-бліканського і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

в) інші державні культурно-мистецькі програми;

6) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського та обласного значення);

б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації, дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів та спеціалізовані спортивні школи параолімпійського резерву; проведення нав­чально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту республіканського (АРК) та обласного значення).

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (стаття 91 БКУ), належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення,

в тому числі:

– програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

– місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господар­ства та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інфор­мації місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архі­тектури місцевого значення;

9) транспорт, шляхове господарство,

в тому числі:

– регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

– експлуатацію шляхової системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуата­ційними підрозділами);

– будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

10) заходи з організації рятування на водах;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із за­коном.

Враховуючи розподіл функцій між державою та органами місцевого самоврядування органами ДКУ розроблено нормативно-право­ву базу та механізми касового виконання бюджетів за видатками, які будуть розкриті при висвітлені теми.

 

6.2. Організація касового виконання бюджетів за видатками

 

Порядок виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи, затверджений наказом Державного казначейства України від 10 серпня 2001 року № 140 [31], регламентує організаційні взаємовідносини між органами казначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами казначейства, а також розподіл обов’язків та відповідальність між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками.

Головні розпорядники коштів державного бюджету до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями (обласний рівень). Розпорядники коштів III-го ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі го­лов­них розпорядників або розпорядників II-го ступеня бюджетних кош­тів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього.

Якщо установа (організація) не є одержувачем коштів бюджету, а відповідно до укладених угод виконала для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надала послуги тощо), то такі підприємства (установи, організації) не включаються в мережу розпорядників бюджетних коштів і рахунки їм в органах казначейства не відкриваються.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники бюджетних коштів подають казначейству України на паперових та електронних носіях підготовлену інформацію за встановленою формою. Держказначейство узагальнює її та доводить на електронних носіях до управлінь Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Про зміни в територіальному розташуванні підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють казначейство України, а розпорядники коштів II-го та III-го ступенів – відповідні органи Державного казначейства. Реєстр змін з відповідним обґрунтуванням подається на паперових та електронних носіях. Державне казначейство України на електронних носіях доводить зміни до відповідних управлінь, а управління Державного казначейства аналогічно доводить зміни до відповідних відділень.

Розпорядники коштів II-го ступеня подають управлінням на па­перових та електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів III-го ступеня та одержувачів у територіальному розрізі (додаток Е). Управління узагальнюють отримані дані, групують за територіями (місто, район) та доводять на електронних носіях до відповідних відділень казначейства.

Територіальні управління казначейства звіряють отримані від Державного казначейства України дані з базою даних що­до фактично зареєстрованих установ та організацій.

Державне казначейство України веде довідник відкритих реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків, форма якого визначається окремим внутрішнім документом казначейства.

На кожному рівні органи казначейства здійснюють перевірку відповідності даних, отриманих від вищого органу Держ­казначейства, з переліком розпорядників бюджетних коштів та отримувачів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Держ­казначейства. У разі невідповідності або відсутності в базі необхідної інформації про це повідомляється вищому органу казначейства для здійснення відповідних організаційних заходів.

Міністерство фінансів України у визначений термін направляє на паперових та електронних носіях затверджений річний розпис призначень та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України, яке реєструє їх, про що на оригіналі розпису ставиться відбиток штампа та відображає дані на відповіднихрахунках бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі. Казначейство протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою затверджувати в уста­новленому порядку кошториси доходів, видатків та плани асигнувань.

Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам та організаціям, діяльність яких координується через них.

Головні розпорядники коштів (крім місцевих державних адміністрацій) протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі на паперових та електронних носіях. Відповідальність за достовірність поданих даних несуть головні розпорядники коштів бюджету.

Казначейство здійснює контроль за відповід­ністю вказаних у зазначених документах загальних сум у розрізі територій сумам, зазначеним у розпису видатків бюджету, та відображає зазначену інформацію на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в автоматизованому режимі.

Казначейство протягом п’яти робочих днів узагальнює одержані дані, формує річний розпис призначень (додаток Є) та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями, у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління Державного казначейства, та відображає цю інформацію на відповідних бухгалтерських рахунках. Зазначені документи підписуються відповідальними особами казначейства, які визначаються окремими документами ДКУ і доводяться до управлінь за відповідними формами на паперових та електронних носіях.

Управління реєструє отримані документи, про що на оригіналі розпису ставиться відбиток штампа, та відображає зазначену інформацію на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Протягом трьох календарних днів витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань за територіями доводяться до розпорядників коштів та одержувачів, які обслуговуються в уп­равлінні (додатки Ж, З).

Розпорядники коштів II-го ступеня протягом трьох робочих днів подають розподіл показників зведених кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та одер­жувачів відповідному управлінню. Зазначені документи звіряються з даними бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Подальші дії управління здійснюються аналогічно до порядку, описаного вище.

Розпорядники коштів усіх рівнів наступного робочого дня після отримання витягу з розпису подають затверджені кошториси доходів та видатків і плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства (додатки І, Й), де вони звіряються з даними отриманого розпису, відображаються на відповідних бухгалтерських рахунках, про що на оригіналі цих документів ставиться відбиток штампа.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягові, отриманому від відповідних органів казначейства, розпорядники повинні привести зазначені документи у відповідність до витягу.

До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису на відповідний рік, за підписом керівника та голов­ного бухгалтера установи, яке також відображається на відповідних рахунках позабалансового обліку.

Доведені обсяги бюджетних призначень є підставою для прийняття розпорядниками та одержувачами коштів бюджету зобов’язань на здійснення видатків Державного бюджету України.

Зазначені видатки в обов’язковому порядку повинні бути враховані при затвердженні кошторису, плану асигнувань бюджетної установи та плану використання бюджетних коштів одержувачів. У разі невідповідності показників зазначених документів здійсненим видаткам вони повертаються на доопрацювання. До отримання довідок про зміни до кошторису доходів і видатків та про зміни плану асигнувань загального фонду державного бюджету здійснення видатків органами казначейства тимчасово призупиняється.

Якщо розпис державного бюджету не затверджено до початку бюджетного року і Державне казначейство України отримує від Міністерства фінансів України тимчасовий розпис на певний період, то витяги з нього доводяться до головних розпорядників коштів у порядку та терміни, визначені чинним законодавством. Головними розпорядниками коштів та розпорядниками коштів II-го ступеня розподіл показ­ників тимчасових кошторисів органам казначейства не подається. Розпис за територіями казначейством не складається.

Видатки, здійснені в зазначений період, в обов’язковому порядку повинні бути враховані в затвердженому кошторисі доходів та видатків установи, у показниках зведених кошторисів, плану асигнувань бюджетної установи та плану використання бюджетних коштів одержувачів. У разі невідповідності показників зазначених документів здійсненим видаткам вони повертаються на доопрацювання. Надалі (після 30 календарних днів з дня затвердження розпису бюджету)органи казначейства здійснюють операції з виконання видат­ків розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету тільки відповідно до затверджених кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів, узятих на облік в органах казначейства.

Внесення змін до розпису Державного бюджету України можливе у випадках та порядку, установлених Законом України “Про Державний бюджет України” рік та іншими нормативно-правовими актами.

Державне казначейство України отримує від Міністерства фінансів України в установленому порядку оригінал та одну копію довід­ки про зміни річного розпису призначень бюджету та довідки про зміни помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету. Зміни мо­жуть вноситися тільки в межах залишку невикористаних планових показників. Зміни до річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, оформлені іншими документами, казначейством не приймаються.

Казначейство України здійснює реєстрацію довідок та відображає інформацію про суми змін на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, про що на оригіналі та копії довідки ставиться відбиток штампа. Копія протягом одного робочого дня з моменту реєстрації надсилається головному розпоряднику, що є підставою для внесення в установленому порядку змін до кошторисів та планів асигнувань установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Казначейство України щоденно формує базу даних уточненого розпису призначень державного бюджету та уточненого помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету з урахуванням отриманих довідок.

Протягом трьох робочих днів після отримання довідок головні розпорядники коштів надають Державному казначейству України реєстр змін зведеного кошторису видатків та реєстр змін помісячних планів асигнувань загального фонду бюджету в розрізі розпорядників нижчого рівня за встановленими формами на паперових та електронних носіях. Дані про зміни подаються казначейству не пізніше ніж за 10 днів до закінчення звітного місяця. Відповідальність за достовірність поданих даних несуть головні розпорядники.

Зміни до кошторисів та планів асигнувань оформляються довідками про зміни кошторису доходів і видатків та про зміни плану асигнувань загального фонду державного бюджету, які затверджуються керівником вищої установи та надсилаються відповідним організаціям нижчого рівня, за формами, встановленими Міністерством фінансів. Зміни до кошторисів і планів асигнувань можуть вноситися як на підставі відповідної довідки Міністерства фінансів України, так і в межах прав, наданих головному розпоряднику (без зміни бюджетних призначень у цілому щодо головного розпорядника коштів). При цьому перерозподіл, що призводить до зміни затверджених бюджетних призначень головного розпорядника коштів Державного бюджету України за загальним фондом у відповідності до функціональної класифікації в межах їх загального обсягу, здійснюється лише за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Подання казначейству України реєстрів змін обов’язкове в усіх випадках.

Подані реєстри змін казначейство України перевіряє на відповідність даним бухгалтерського обліку виконання державного бюджету, групує за територіями та відображає зазначену інформацію на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, після чого складає у двох примірниках повідомлення про зміни річного розпису призначень державного бюджету та повідомлення про зміни в помісячному розписі асигнувань державного бюджету, які підписуються відповідальними особами казначейства України та відображаються на відповідних рахунках позабалансового обліку. Оригінал повідомлень над­силається відповідному управлінню на паперових носіях, а підтвердження – на електронних носіях наступного дня після подання реєстру змін головним розпорядником, копія залишається у казначействі України.

Про зміни в розписі видатків управління повідомляють відділення казначейства в порядку, аналогічному тому, який встановлено для Державного казначейства. Внесення змін до територіального розпису на рівні управлінь та відділень казначейства проводиться відповідно до порядку для Державного казначейства України.

Бюджетна установа в триденний термін після отримання довід­ки подає її відповідному органу казначейства, який звіряє її з даними бухгалтерського обліку та бере на облік, про що на оригіналі довідки ставиться відбиток штампа. Довідка, взята на облік органом казначейства, є невід’ємною частиною кошторису бюджетної установи.

Внесення змін до розпису за спеціальним фондом має такі особ­ливості:

– протягом кварталу розпорядники вносять зміни до кошторису доходів і видатків спеціального фонду за власними надходженнями установ без внесення відповідних змін до розпису за спеціальним фондом. Органи казначейства ведуть окремий облік таких змін на підставі наданих довідок щодо внесення змін до кошторису спеціального фонду за власними надходженнями установ та організацій, які затверджуються керівником установи, що затвердила кошторис;

– головні розпорядники до 15 числа наступного місяця після закінчення кварталу (а в кінці року – не пізніше ніж до 15 грудня) проводять звірку зведених показників довідок про внесення змін до кошторису доходів і видатків спеціального фонду за власними надходженнями із звітними даними казначейства України та подають відповідним управлінням Міністерства фінансів України матеріали з належним обґрунтуванням про необхідність внесення змін до розпису за спеціальним фондом, або проводять перерозподіл показників зведених кошторисів у межах наданих їм прав, без внесення змін до розпису;

– до довідки про внесення змін до розпису за спеціальним фон­дом додається розшифрування за формою зведення показників спеці­ального фонду кошторису із зазначенням дати та номера довідки. При цьому перезатвердження кошторисів не здійснюється.

Якщо внесені зміни до кошторису доходів і видатків за спеціальним фондом не відповідають затвердженим змінам до розпису за спеціальним фондом, то розпорядники повинні привести зміни до кош­торису у відповідність до змін до розпису.

Зміни до планів використання бюджетних коштів одержувачами вносяться в такому самому порядку, що і їх затвердження, за фор­мою плану використання бюджетних коштів. Внесення змін до кошторису доходів і видатків за іншими складовими спеціального фонду державного бюджету (крім власних надходжень) здійснюється відповідно до чинного законодавства.

На підставі ресурсного балансу на відповідний період, бюджет­них призначень та з урахуванням неоплачених фінансових зобов’я­зань складаються пропозиції про виділення асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі головних розпорядників коштів загальною сумою (при потребі – із зазначенням обсягів за відповідною класифікацією державного бюджету). Пропозиції обліковуються казначейством на рахунках позабалансового обліку в автоматизованому режимі. При внесенні змін до пропозицій складається довідка про внесення змін до пропозицій та прийняття уточнених пропозицій за встановленою формою, здійснюється облік цих змін на відповідних рахунках позабалансового обліку.

На підставі затверджених пропозицій казначейство готує в автоматизованому режимі, використовуючи довідники відкритих зведених особових та особових рахунків, розпорядження про виділення бюджетних асигнувань у розрізі головних розпорядників коштів, яке підписується начальниками відповідних управлінь та затверджується Головою казначейства України або його заступником. На підставі розпорядження виділені бюджетні асигнування зараховуються на зведені особові рахунки та/або особові рахунки головних розпорядників коштів.

Виписка із зведеного особового або особового рахунку надається головному розпоряднику коштів за результатами попереднього операційного дня. Головні розпорядники протягом наступного робочого дня після отримання виписки подають відповідному управлінню казначейства України розподіли виділених бюджетних асигнувань по територіях у розрізі розпорядників та одержувачів коштів нижчого рівня на паперових та електронних носіях. Казначейство України реєструє розподіли виділених бюджетних асигнувань у журналі реєстрації в автоматизованому режимі. Відповідальність за несвоєчасне надання розподілу виділених бюджетних асигнувань несуть головні розпорядники.

Отримані розподіли, за підписом керівника та головного бухгалтера або осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установчих документів надано право розпорядження рахунками і підписання розрахункових документів, перевіряються в автоматизованому режимі казначейством щодо відповідності вказаних у них сум залишкам навідповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, що включені до розподілу за даними бухгалтерського обліку та невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов’язанням і наданій мережі.

У разі невідповідності цим даним розподіл повертається голов­ному розпоряднику на доопрацювання з відміткою причини відмови в день його подання. Якщо виділення бюджетних асигнувань мають цільове призначення, то розподіл повинен враховувати примітку щодо їх призначення. Якщо вищезазначена примітка не врахована, то розподіл повертається без виконання.

Перевірені розподіли групуються казначейством за територіями і складаються реєстри на виділення бюджетних асигнувань за встановленою формою, які засобами електронного зв’язку передаються територіальним управлінням Держказначейства. На підставі реєстрів складається та затверджується зведений реєстр у розрізі територіальних управлінь казначейства.

На основі інформації територіальних управлінь про залишки коштів на рахунках, відкритих у відповідних органах казначейства, платіжного календаря відповідної області казначейством України приймається рішення щодо механізму підкріплення коштами. Підставою для перерахування коштів відповідному органу казначейства є розпорядження. Механізм підкріплення коштами реєстрів під виділені бюд-жетні асигнування встановлюється у кожному конкретному випадку окремо відповідно до порядку, встановленого нормативними документами Державного казначейства України.

Управління казначейства України на підставі реєстрів готує меморіальні документи щодо зарахування виділених бюджетних асигнувань на відповідні рахунки розпорядників коштів та одержувачів. Органи казначейства надаютьрозпорядникам та одержувачам бюджетних коштів виписку з відповідного рахунку за результатами попередньогоопераційного дня.

Виписка з особового рахунку надається розпоряднику коштів другого ступеня за результатами попереднього операційного дня облас­ним управлінням ДКУ. Розпорядники коштів другого ступеня протягом наступного робочого дня після отримання виписки подають обласному управлінню казначейства України розподіли виділених бюджетних асигнувань у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів на паперових та електронних носіях (додаток К). Управління казначейства України реєструє розподіли виділених бюджетних асигнувань у журналі реєстрації в автоматизованому режимі. Відповідальність за несвоєчасне надання розподілу виділених бюджетних асигнувань несуть розпорядники.

Отримані розподіли, за підписом керівника та головного бухгалтера або осіб, яким відповідно до чинного законодавства та установ­чих документів надано право розпорядження рахунками і підписання розрахункових документів, перевіряються в автоматизованому режимі обласним управлінням казначейства щодо відповідності вказаних сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, вклю­чених до розподілу за даними бухгалтерського обліку і невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов’язанням та наданій мережі.

У разі невідповідності цим даним розподіл повертається розпоряднику другого ступеня на доопрацювання з відміткою причини відмови у день його подання. Якщо виділення бюджетних асигнувань мають цільове призначення, то розподіл повинен враховувати примітку щодо їх призначення. Якщо вищезазначена примітка не врахована, то розподіл повертається без виконання.

Перевірені розподіли групуються управлінням каз­начейства України за територіями і складаються реєстри на перерахування бюд-жетних асигнувань (додаток Л), які засобами електронного зв’язку передаються територіальним відділенням Держказначейства. На підставі реєстрів складається та затверджується зведений реєстр у розрізі відділень казначейства.

Облік здійснених операцій здійснюється в щоденному режимі. Інформація подається до казначейства України засобами електронної пошти у визначені терміни для формування бази даних.

У разі внесення змін до реєстрів та розпорядження про виділення асигнувань загального або спеціального фонду державного бюд-жету готується нове розпорядження із зазначенням суми про збільшення (+) чи зменшення (–) асигнувань головному розпоряднику та, при потребі, із зазначенням функціональної бюджетної класифікації. Підставою для внесення змін та перерозподілу асигнувань є звернення (лист) голов­ного розпорядника бюджетних коштів з обґрунтуванням необхідності здійснення вищезазначених змін та перерозподілу, готуються нові зведені реєстри та реєстри з приміткою “зміни асигнувань”. При внесенні змін до пропозицій, розпоряджень про виділення бюджетних асигнувань, зведених реєстрів та реєстрів здійснюється облік цих змін на відповідних рахунках позабалансового обліку в автоматизованому режимі.

Управління казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі перераховують суми дотацій на рахунки фінансових органів, відкритих в органах казначейства, для зарахування сум дотацій відповідно до порядку перерахування дотацій АРК, обласним, Київсь­кому та Севастопольському міським бюджетам з Державного бюджету України, встановленого казначейством України.

Управління та відділення казначейства надають відповідним фінансовим органам виписки з рахунків для зарахування дотацій за результатами попереднього операційного дня. Органи казначейства на підставі наданих фінансовими органами платіжних доручень перераховують кошти з рахунків, за якими обліковуються дотації, на поточні рахунки, відкриті в установах банків на ім’я установ, підприємств, організацій, які отримують кошти місцевих бюджетів. Підтвердні документи Міністерством фінансів АРК, обласними фінансовими управліннями або міськими фінансовими управліннями міст Києва та Севастополя для перерахування коштів та використання дотацій не надаються.

При казначейському виконанні місцевих бюджетів кошти перераховуються на відповідні рахунки установ, підприємств, організацій, які отримують кошти місцевих бюджетів, відкриті в органах казначейства. Оплата рахунків установ, підприємств, організацій щодо використання дотацій здійснюється у загальноприйнятому порядку касового виконання державного бюджету за видатками.

На спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах казначейства, зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від будь-яких інших юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо. Кошти, що надходять безпосередньо на рахунки розпорядників бюджетних коштів, вважаються доходами спеціального фонду державного бюджету або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків. Усі суми коштів, що надходять готівкою в каси установ, повинні бути зараховані на спеціальні реєстраційні рахунки установ, які відкриті в органах казначейства.

При внесенні готівки на ім’я розпорядників бюджетних коштів або одержувачів відправники коштів у розрахункових документах (кви­танціях тощо) зазначають номери спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників коштів, що відкриті в органах казначейства. Зарахування коштів органами казначейства здійснюється на підставі платіжних доручень на вказані в них рахунки.

Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ та субвенції, зараховуються на спеці­альні реєстраційні рахунки без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків, однак здійснення видатків проводиться відповідно до кошторису доходів та видатків за конкретними кодами економічної класифікації видатків з урахуванням довідок про внесення змін до розпису за спеціальним фондом державного бюджету. Усі інші дії щодо здійснення видатків із спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів спеціального фонду бюджету проводяться в тому самому порядку, що із здійснення видатків розпорядників коштів загального фонду державного бюджету. Видатки за іншими доходами спеціального фонду здійснюються відповідно до порядку, установленого для загального фонду.

Зі спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження установ, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати перерахування вищим та підвідомчим установам і організаціям коштів, що не передбачені кошторисами доходів і видатків. Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень, наданих розпорядниками бюджетних коштів, і відображається як отримання та/або зменшення доходів.

Порядок перерахування коштів для здійснення видатків Ради міністрів АРК, державних адміністрацій в областях, містах Києві та Севастополі здійснюється таким чином:

– Казначейство України протягом трьох робочих днів з дня отримання розпису доводить витяги з річного розпису призначень та розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до Ради міністрів АРК, державних адміністрацій в областях, містах Києві і Севастополі, які є головними розпорядниками коштів державного бюд-жету, та копії до відповідних управлінь казначейства;

– Рада міністрів АРК, державні адміністрації в областях, містах Києві та Севастополі до початку бюджетного року надають відповідному управлінню казначейства дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств, організацій, яким вони розподіляють кошти;

– Рада міністрів АРК, державні адміністрації в областях, містах Києві та Севастополі протягом п’яти робочих днів подають до відповідного управління Держказначейства розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня на паперових та електронних носіях, а при внесенні змін, що виникають у процесі виконання державного бюджету, в аналогічному порядку подають реєстр змін зведеного кошторису видатків та помісячних планів асигнувань загального фонду державного бюджету;

– Казначейство України складає реєстри на виділення бюд-жетних асигнувань, які електронною поштою передаються територіальним управлінням казначейства. Управління казначейства на підставі реєстрів на виділення бюджетних асигнувань готує меморіальні документи щодо зарахування виділених бюджетних асигнувань на відповідні рахунки розпорядників коштів та/або одержувачів. Управління казначейства України на­дають виписку з рахунків головним розпорядникам коштів за результатами операційного дня;

– Рада міністрів АРК, державні адміністрації в областях, містах Києві та Севастополі надають обласному управлінню казначейства розподіл виділених бюджетних асигнувань по територіях у розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів на паперових та електронних носіях. Якщо виділення бюджетних асигнувань мають цільове призначення, то зазначений документ повинен враховувати примітку щодо їх призначення. Якщо вищезазначена примітка не врахована, то документи повертаються без виконання. Подальше проходження документів здійснюється у звичайному порядку;

– Рада міністрів АРК, державні адміністрації в областях, містах Києві та Севастополі складають і подають звіт відповідним управлінням казначейства за формами і порядком, установленими Державним казначейством України для головних розпорядників коштів.

Порядок казначейського обслуговування одержувачів коштів державного бюджету наступний:

– кошти державного бюджету, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плану асигнувань відповідного розпорядника коштів. Одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі відповідного розпорядника коштів. На їхнє ім’я в органі казначейства відкриваються відповідні рахунки. Розпорядник виділяє одержувачу бюд–жетних коштів річні призначення та помісячні плани аси­гнувань на відповідний період, що відображається в реєстрі змін до зведеного кошторису доходів і видатків та помісячних планівасигнувань розпорядника. Зазначені документи подаються до органів казначейства в установленому порядку;

– одержувач подає до органів казначейства план ви­користання бюджетних коштів, затверджений ним та погоджений розпорядником коштів. При складанні цього документа застосовуються назви повної економічної класифікації видатків, але без зазначення їх цифрових кодів. Звітність одержувачами бюджетних коштів складається тільки за тим кодом, за яким їм були передбачені кошти відповід­ним розпорядником. План використання бюджетних коштів є основним плановим документом, на підставі якого одержувачу перераховуються бюджетні кошти і він має право на їх використання. За відсутності зазначеного документа видатки з рахунку одержувача не здійснюються;

– у разі відсутності на відповідній території розпорядника кош­тів II-го ступеня одержувач бюджетних коштів, який має свою власну мережу, за згодою головного розпорядника коштів може бути прирівняний до розпорядника II-го ступеня. У цьому разі дії одержувача бюджетних коштів за касовим виконанням бюджету за видатками аналогічні діям розпорядника бюджетних коштів II-го ступеня. При цьому, одержувач бюджетних коштів у свою мережу може включати тільки ті установи та організації, які безпосередньо йому підпорядковані та знаходяться з ним на одній території. За умови розташування одержувача бюджетних коштів на іншій території, він включається до мережі вищого розпорядника коштів;

– якщо підприємство (установа, організація) не є одержувачем коштів бюджету (не включається в мережу розпорядника бюджетних коштів), а відповідно до укладених угод виконало для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надало пос­луги тощо), то оплата виконаних робіт (наданих послуг тощо) здій­снюється на підставі рахунків, рахунків-фактур, акта виконаних робіт шляхом перерахування належних коштів на поточний рахунок підприємства (установи, організації), відкритий в установі банків.

Таким чином, здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів проводиться органами казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів) шляхом проведення платежів з цих рахунків, відкритих в органах казначейства України. Відповідно до покладених завдань казначейство контролює цільове направлення бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів. Відповідальність за цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Підставою для здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів є платіжні доручення (додаток М), підготовлені власниками рахунків, та документи, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо), порядок оформлення і подання яких органам казначейства регламентується вимогами щодо обліку зобов’язань, згідно з якими розпорядник коштів бюджету, як споживач, повинен сплатити належну суму виконавцю за умови реалізації цих зобов’язань.

Документи приймаються органами казначейства від розпорядників бюджетних коштів:

– за загальним фондом та іншими доходами спеціального фон­ду відповідно до зареєстрованих в органах казначейства зобов’язань, згідно з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань, у межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;

– за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фон­ду) відповідно до кошторисних призначень та у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків.

Підставою для здійснення видатків одержувачів коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та підтверджувальні документи, які приймаються в межах зареєстрованих в органах казначейства зобов’язань, відповідно до плану використання бюджетних коштів та в межах залишків коштів на рахунку.

Здійснення видатків інших клієнтів органами казначейства проводиться на підставі платіжних доручень, підготовлених власниками рахунків, що приймаються в межах загального залишку коштів на їх рахунку, без додання підтвердних документів, за винятком деяких напрямків видатків, що визначаються казначейством України та головними розпорядниками бюджетних коштів.

Окремі видатки Міністерства оборони України та інших органів виконавчої влади (за окремими кодами функціональної та економіч­ної класифікації видатків, перелік яких узгоджується з казначейством України і відповідним органом виконавчої влади), незалеж­но від суми разового платежу, здійснюються тільки на підставі пла­тіжних доручень. Тобто, здійснення видатків, якщо вони містять відомості, що становлять державну таємницю, проводиться без подання підтвердних документів. Відповідальність та контроль за проведенням таких операцій покладаються на розпорядників бюджетних коштів.

Платіжні доручення подаються до органів казначейства в двох примірниках або в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків, за встановленою НБУ формою. В окремих випадках, за погодженням з казначейством, платіжне доручення подається у довільній формі, за умови обов’язкового забезпечення наявності та схематичного розташування усіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи) згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів платіжних доручень.

Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фак­тичного подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення розпорядник бюджетних коштів (одержувач, інші клієнти) у правому верхньому куті на всіх примірниках обов’язково проставляє дату фактичного подання за підписом свого головного бухгалтера або його заступника.

Подані розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами та іншими клієнтами платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Відмітка про дозвіл на проведення оплати ставиться на першому примірнику прийнятих платіжних доручень у вигляді відбитка штам­па казначея “Підлягає оплаті”. Після проведення платежу на платіжних дорученнях та підтвердних документах, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея “Оплачено”.

Платіжне доручення, не прийняте до виконання в день його отримання у зв’язку з неправильним заповненням реквізитів, якщо не заповнено хоча б один із реквізитів, відсутні підтвердні документи, надання яких передбачено разом із платіжним дорученням, органами казначейства повертається без виконання. На зворотному боці платіжного доручення робиться напис про причину повернення без виконання та зазначається дата його повернення за підписами головного бухгалтера або його заступника та виконавця з відміткою (штамп) органу казначейства. Платіжне доручення та всі підтвердні документи, що отримані разом з ним і не прийняті до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертаються розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам, іншим клієнтам), від яких вони надійшли.

На першому примірнику ставляться (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або отримувача коштів.

Розпорядники бюджетних коштів, одержувачі та інші клієнти відповідають за правильність заповнення розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації та достовірність даних у підтвердних документах, які є підставою для здійснення платежу органами казначейства.

Усі операції органів казначейства повинні оформлятися відповідними документами і вміщувати інформацію про характер операції та бути підставою для відображення операцій в обліку казначейства.

Строк дії платіжного доручення розпорядників бюджетних коштів, одержувачів та інших клієнтів установлений у межах 10 кален­дарних днів з дня його виписки. День заповнення платіжного доручення не враховується.

Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в органі казначейства, а по розрахункових документах у електронному вигляді – на підставі розрахункового документа з доданням примірника на паперових носіях.

Органи казначейства визначають порядок та стро­ки зберігання розрахункових документів згідно з чинним законодавством, забезпечують їх зберігання. Розрахункові документи повинні надаватися як у паперовій формі, так і у електронному вигляді. Розрахун­ковий документ у електронному вигляді повинен включати відповідні реквізити документа у паперовій формі. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів. Органами казначейства до виконання такі розрахункові документи не приймаються.

Органи казначейства не несуть відповідальність за достовірність змісту документів, на підставі яких були складені розрахункові документи, оформлених розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами чи іншими клієнтами, а також за повноту і своєчасність сплати ними податків, зборів та обов’язкових платежів.

Орган казначейства при здійсненні видатків шляхом проведення платежів з рахунків розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів надає розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів та іншому клієнту виписки за здійснені операції за результатами попереднього операційного дня.

 

6.3. Порядок виплати готівкових коштів з державного бюджету

 

 

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів державного бюджету та інші клієнти подають до органів казначейства заявку на видачу готівки (додаток Н).

Заявки подаються органам казначейства в двох примірниках, один з яких, після видачі готівки, повертається розпоряд­нику бюджетних коштів, одержувачу коштів державного бюджету та іншим клієнтам з відповідним відбитком штампа казначея, зберігається як обов’язковий документ і є додатком до бухгалтерських регістрів, що підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів.

Заявки на видачу готівки виписуються розпорядниками бюд-жетних коштів, одержувачами коштів державного бюджету та іншими клієнтами на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти.

При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів державного бюджету та інші клієнти повинні подавати платіжні доручення на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фон­дів (додаток О, П), або документально підтверджувати їх сплату раніше.

У реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу” в разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, зазначається дата виплати заробітної плати і період, за який здійснено виплату.

Крім того, у цьому реквізиті зазначається, що податки до бюд-жету та збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються пов-ністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) що вони перераховуються пропорційно сумі виплаченої заробітної плати. Відповідальність за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”, несе платник.

У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань до Фонду соціального страхування України та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податки і обов’язкові платежі, які утримані та нараховані на фонд заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

Розпорядники бюджетних коштів, одержувачі коштів державного бюджету та інші клієнти, відповідають за правильність нарахування заробітної плати та прирівняних до неї платежів, а також за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, при отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів.

Готівка на придбання продуктів харчування та медикаментів розпорядникам бюджетних коштів та одержувачам видається на підставі заявки, але за наявності на це дозволу головного розпорядника бюджетних коштів. Дозвіл надається у довільній формі.

Після отримання матеріальних цінностей, придбаних за готівку, до органів казначейства надаються документи, які підтверджують здійснені видатки та взяття на облік (при потребі) матеріальних цінностей (акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відомість з підписами осіб, що отримали матеріальні цінності тощо). Ці вимоги не стосуються інших клієнтів.

Підтвердні документи подаються протягом трьох робочих днів після придбання продуктів харчування, господарських товарів та медикаментів. При неподанні розпорядниками бюджетних коштів у встановлені терміни документів, органи казначейства України припиняють видачу чеків на отримання готівки для придбання продуктів харчування, господарських товарів та медикаментів.

На підставі перевіреної заявки органи казначейства виписують на уповноважених осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки. Уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів, одержувачів коштів державного бюджету та інших клієнтів, на підставі належно оформлених грошових чеків, отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім’я органів казначейства за балансовими рахунками групи 257 “Кошти до виплати” Плану рахунків комерційних банків України. Рахунки групи 257 є рахунками, на які зараховуються кошти до виплати, без перерахувань. Кошти на балансові рахунки групи 257 зараховуються на підставі узагальнених заявок розпорядників коштів.

Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників бюджетних коштів, одержувачів коштів державного бю­джету та інших клієнтів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, при заповненні яких обов’язково вказується номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунку, на який повинні бути зараховані кошти. Органи казначейства перераховують зазначені кошти на рахунки їх власників.

Грошові чекові книжки на отримання готівки в установах банків органами казначейства можуть передаватися розпорядникам бюд-жетних коштів, одержувачам коштів державного бюджету та іншим клієнтам за умови попередньої їх реєстрації в журналі реєстрації виданих чекових книжок із зазначенням номерів чеків та особи, яка отримала чекову книжку.

При застосуванні системи безготівкової виплати заробітної пла­ти кошти перераховуються (за згодою працівників установ та організацій) на вкладні рахунки (рахунки фізичних осіб, які відкриті в установах банків). Обслуговування таких операцій здійснюється за окремим порядком, визначеним відповідним органом казначейства та погодженим з банком (який обслуговує ці операції). При цьому до органів казначейства подаються платіжні доручення, до яких додається реєстр з переліком номерів рахунків фізичних осіб.

При перерахуванні коштів на рахунки групи 257 “Кошти до виплати” Плану рахунків комерційних банків України або вкладні рахунки, кошти, обов’язкові до перерахування з утримання із заробітної плати і прирівняних до неї платежів (прибутковий податок з громадян, збір на обов’язкове пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування тощо), перераховуються органами казначейства на підставі платіжних доручень, які подаються розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами коштів державного бюджету та іншими клієнтами.

Зі спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження установ, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати перерахування коштів вищим та підвідомчим установам і організаціям, що не обумовлені кошторисами доходів і видатків відповідно до чинних нормативно-правових актів. Перерахування таких кош­тівздійснюється на підставі платіжних доручень або меморіальними ордерами у разі роботи органів казначейства у внутрішній платіжній системі без виходу в Систему електронних платежів НБУ. Перерахування коштів розпорядниками бюджетних коштів вищим та/або підвідомчим установам відображається відповідно, як отримання та/або зменшення доходів.

З метою своєчасного отримання готівки в установах банків органи казначейства готують касові заявки на отримання готівки. Для цього за 55 днів до початку кварталу, що планується, розпорядники бюд-жетних коштів, одержувачі коштів державного бюджету та інші клієнти подають до органів казначейства, у яких їм відкриті реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, касові заявки на отримання готівки, де вони звіряються з кошторисами доходів і видатків установ та узагальнюються. Зведена касова заявка передається до установ уповноважених банків не пізніше 45-ти днів до початку кварталу або в строки, установлені угодою між органами казначейства та установами банків за формою, установленою НБУ. У разі отримання готівки розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами коштів державного бюджету та іншими клієнтами в різних установах банків касові заявки для отримання готівки складаються та подаються в розрізі банків.

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи казначейства в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють:

– попередній контроль на етапі реєстрації зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових;

– поточний контроль у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвер­дних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов’я­заннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.

Перевірка підтвердних документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету або одержувачів здійснюється в органах казначейства за наявності:

– зареєстрованих зобов’язань;

– залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом державного бюджету або залишків коштів за спеціальним фондом державного бюджету;

– відповідності змісту операцій, представлених підтверджуваль­ними документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.

При невиконанні однієї з цих вимог орган казначейства відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:

– за відсутності затверджених та взятих на облік кошторисів видатків та планів асигнувань;

– за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках бюджетних установ (організацій) та бюджетних і кошторисних призначень, крім установлених випадків;

– у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами;

– при неподанні необхідних підтвердних документів для оплати рахунків;

– при недотриманні або порушенні встановленого порядку використання коштів загального та спеціального фондів бюджету;

– за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов’язань;

– якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільове направлення коштів;

– у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів.

Відмови в оплаті рахунків одержувачів бюджетних коштів мо­жуть надаватися:

– за відсутності затвердженого та погодженого плану використання бюджетних коштів;

– за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахун­ках одержувачів, крім установлених випадків;

– у разі обмеження здійснення бюджетних видатків, що встановлюються чинними нормативно-правовими актами;

– при неподанні необхідних підтвердних документів для оплати рахунків;

– якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільове направлення коштів;

– у разі неподання одержувачами бюджетних коштів фінансової звітності про використання бюджетних коштів;

– за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів, які прийняті одержувачами бюджетних коштів у відповідності до зо­бов’язань.

Органи казначейства повідомляють своїх клієнтів про відмову в оплаті у письмовій формі. Відмови в оплаті обов’язково реєструються органами казначейства в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.

Для обліку операцій з виконання кошторисів доходів та видатків розпорядників бюджетних коштів, плану використання бюджетних коштів одержувачів до кожного аналітичного рахунку відкриваються особові картки за кодами бюджетної класифікації встановленої форми. Відображені у вищезазначених особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової і сальдової відомостей, що є підставою для складання органами каз­на­чей­ства звітності про виконання бюджету.

Синтетичний та аналітичний облік проведених видатків (у тому числі за особовими картками) ведеться за правилами, установленими казначейством.

Порядок ведення бухгалтерського обліку про надходження і використання коштів Державного бюджету України для органів казначейства та розпорядників бюджетних коштів установлюється окремими нормативно-правовими актами казначейства.

Звіти органів казначейства складаються за формами та в порядку згідно з чинним законодавством. Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних казначейства. Згідно з цим принципом казначейство встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, які містяться у базах даних.

 

6.4. Облік та фінансування зобов’язань розпорядників і

одержувачів коштів в органах ДКУ

 

Органи казначейства відповідно до чинного законодавства та внутрішніх нормативних актів казначейства щодо порядку взаємодії структурних підрозділів органів казначейства приймають від розпорядників коштів та одержувачів, які вних обслуговуються, реєстри зобов’язань у межах залишків на відповідних бухгалтерських рахунках “Асигнування на взяття зобов’язань”, а реєстри фінансових зобов’язань – у межах залишків невиконаних зобов’язань.

Органи казначейства обліковують на відповідних бухгалтерських рахунках зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників та одержувачів коштів бюджету, які в них обслуговуються, ведуть картки обліку зобов’язань та фінансових зобов’язань.

Відділення казначейства узагальнюють інформацію про наявність несплачених фінансових зобов’язань і подають її за встановленими формами та термінами територіальному управлінню Державного казначейства України.

Територіальні управління казначейства України узагальнюють отриману від відділень казначейства інформацію, формують зведену інформацію за територією і подають її у встановлені терміни Державному казначейству України.

Державне казначейство України з метою ефективного управління коштами державного бюджету консолідує інформацію, одержану від територіальних органів казначейства, щодо наявності несплачених фінансових зобов’язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядникам коштів.

Зобов’язання – це відповідальність розпорядника коштів бюд-жету як споживача товарів, робіт, послуг, що виникає із договорів (угод, замовлень), згідно з якими він повинен сплатити належну суму виконавцю за умов реалізації цих договорів.

Зобов’язання розпорядника коштів бюджету, які виникають при оплаті за надані товари (послуги) чи інші ідентичні операції, що виникають як наслідок виконання договорів (угод, замовлень) або відповідно до первинних фінансових документів, є кредиторською заборгованістю та/або попередньою і авансовою оплатою (надалі – фінансовим зобо­в’язанням).

Фінансові зобов’язання:

– обліковуються розпорядниками коштів бюджету як кредиторсь­ка заборгованість та реєструються у відповідних регістрах бухгалтерського обліку як попередня і авансова оплата;

– органи казначейства обліковують на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Враховуючи, що у попередні роки облік зобов’язань розпоряд­ників коштів бюджету в органах казначейства не здійснювався, при його запровадженні розпорядники коштів бюджету подають до відповідних органів казначейства звіт форми № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ” у порядку, передбаченому відповідним нормативно-правовим актом, затвердженим Державним казначейством України.

Дані звіту форми № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ” розпорядників коштів бюджету органиказначейства звіряють з відповідними даними бухгалтерського обліку розпоряд­ників коштів (баланс, меморіальні ордери № 4, 6, 7).

Органами казначейства, за наявності документів розпорядників, зазначених вище, фіксуються суми кредиторської та дебіторської заборгованостей розпорядників коштів бюджету у формі № 7 “Звіт про заборгованість бюджетних установ”. Зазначені суми можуть змінюватися розпорядниками коштів бюджету тільки в сторону їх зменшення.

Розпорядники коштів бюджету мають право брати зобов’язання:

– при виконанні загального фонду кошторису в межах кошторисних призначень, виходячи з необхідності забезпечення виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням погашення заборгованості минулих періодів;

– при виконанні спеціального фонду кошторису в межах кошторисних призначень (відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису).

Органи казначейства не здійснюють облік зобо­в’язань за власними надходженнями розпорядників (спеціальні кошти, суми за дорученнями, інші власні надходження) та субвенціями, одержаними розпорядниками коштів з бюджетів інших рівнів.

За зобов’язаннями та фінансовими зобов’язаннями розпорядників коштів, які виникають у процесі виконання кошторису доходів та видатків, розпорядники складають на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях “Реєстр зобов’язань розпорядників коштів бюджету”, “Реєстр фінансових зобов’язань розпорядників коштів бюд-жету”. В обов’язковому порядку до зазначених реєстрів додаються первинні документи або їх копії, засвідчені в установленому порядку, про взяття зобов’язання та/або фінансового зобов’язання. На відповідному документі або копії документа проставляються: номер реєстраційного та/або спеціального реєстраційного рахунку розпорядника, по­ряд­ковий номер і дата занесення в “Картку обліку зобов’язань розпоряд­ників коштів за загальним фондом кошторису доходів та видатків” або в Картку обліку зобов’язань розпорядників коштів за спеціальним фондом кошторису доходів та видатків. Документи, що додавались до реєстрів, повертаються розпоряднику з відміткою “взято на облік” і пов­торно подаються в момент проплати фінансового зобов’язання для відмітки про виконання цього зобов’язання (частково або повністю). У виняткових випадках, коли такі документи розкривають плани оперативної діяльності чи специфіку органів державної влади, що забезпечують оборону або безпеку України, розпорядники подають тільки відповідні реєстри.

За довгостроковими зобов’язаннями, термін дії яких перевищує один бюджетний рік (довгострокові угоди, більше 1-го року), суми в реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного року на підставі даних календарного плану.

Аналогічні реєстри складаються за зобов’язаннями, в яких не зазначаються суми (угоди про надання комунальних послуг – газ, електроенергію, теплоенергію, воду тощо). У реєстрі суми проставляються розпорядниками коштів бюджету розрахунково, але в межах планових показників, на підставі доведених прогнозних натуральних показників.

Зобов’язаннями, за окремими видами видатків (наприклад заробітна плата, стипендії, нарахування на заробітну плату, різні види допомоги, витрати на службові відрядження тощо), уважаються показники відповідно до кошторисних призначень.

За валютними договорами (контрактами), коли зобов’язання зазначені в іноземній валюті, а повинні сплачуватись з бюджету у грив­нях, сума проставляється розпорядником коштів бюджету розрахунково, з урахуванням офіційного курсу валют на день складання реєстру.

При реєстрації фінансових зобов’язань, що виникли на виконання валютних договорів (контрактів), розпорядник коштів бюджету проставляє суму в реєстрі розрахунково, на підставі вантажно-митних декларацій та інших відповідних документів. При зміні курсу валют на дату здійснення операції вносяться відповідні зміни до реєстрів.

Окремі фінансові зобов’язання, наприклад заробітна плата, стипендії, нарахування на заробітну плату, різні види допомоги, витрати на службові відрядження або попередня оплата, відповідно до умов угоди, оформлюються розпорядниками коштів бюджету Довідкою “Про суми фінансових зобов’язань” і подаються разом з реєстром до органів Державного казначейства протягом 3 днів з моменту їх виникнення для резервування коштів на відповідну мету.

Органи казначейства звіряють подані розпорядником реєстри зобов’язань та підтверджуючі документи на предмет відповідності даних, які включені до реєстру, та перевіряють наявність залишків невикористаних бюджетних асигнувань за відповідними кодами функціональної і економічної класифікації видатків.

Одночасно з реєстрами за зобов’язаннями та фінансовими зобов’язаннями розпорядників коштів, які перевищують граничну межу, за умов якої застосовуються конкурсні процедури, обов’язково подаються документи відповідно до статті 34 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та пункту 2 Постанови КМ України від 27.09.2000 № 1469 “Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель”.

У ході виконання умов одного зобов’язання, можуть виникати декілька фінансових зобов’язань у різні періоди часу. Дані про таке зобов’язання включаються у повному обсязі розпорядником коштів бюджету до реєстру зобов’язань, а дані про фінансові зобов’язання у цьому випадку розпорядник включає до відповідних реєстрів фінансових зобов’язань у міру їх виникнення.

Зобов’язання розпорядників коштів бюджету можуть переоформлюватись у разі внесення змін до кошторисів доходів і видатків розпорядників як за загальним, так і за спеціальним фондами згідно з вимогами нормативно-правових актів.

У разі змін умов зобов’язань розпорядник коштів бюджету повинен письмово повідомити про це органи казначейства та подати відповідні підтвердні документи. Внесення змін до карток обліку здійснюється на підставі реєстрів. При знятті з обліку зобов’язань сума зобов’язання в графі 7 та сума фінансового зобов’язання у графі 5 проставляється з мінусом.

Відповідальність за правильність заповнення реєстрів, достовірність і фактичну наявність зобов’язань та фінансових зобов’язань, занесених до них, несуть розпорядники коштів бюджету.

У випадках неналежного оформлення реєстрів або відсутності підтверджуючих документів, залишків бюджетних асигнувань за відповідними кодами функціональної та економічної класифікації видатків, окремо за загальним та спеціальним фондами, органами казначейства ці зобов’язання не обліковуються, а повертаються на доопрацювання розпорядникам коштів бюджету з обов’язковим зазначенням причини на другому примірнику реєстру.

Якщо сума зобов’язання та фінансового зобов’язання перевищує загальну суму асигнувань на взяття зобов’язань на відповідну мету, то реєстрація зобов’язання не проводиться, а фіксується органами казначейства в окремому “Журналі реєстрації укладених угод розпорядниками коштів бюджету”, суми яких перевищують бюджетні асигнування. Про зазначене подається інформація про зобов’язання розпорядників коштів бюджету, які перевищують річну суму асигнувань до органів Контрольно-ревізійного управління та вищим органам Державного казначейства. Державне казначейство узагальнює отриману інформацію та передає її Контрольно-реві­зійному управлінню України та головним розпорядникам.

Зобов’язання розпорядників коштів бюджету реєструються ор­ганами казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Реєстрація органами казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів зобов’язань та фінансових зобов’язань розпорядників коштів бюджету здійснюється на підставі реєстрів зобов’я­зань розпорядників коштів бюджету .

Для відображення даних про зобов’язання та/або фінансові зобов’язання розпорядників коштів бюджету, які виникають у процесі виконання загального та спеціального фондів кошторису доходів та видатків розпорядників, органи казначейства в автоматичному режимі заносять дані з реєстрів у картки обліку зобов’язань за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Реєстраційний номер надається відповідно до встановленого порядку.

При реєстрації органами казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів зобов’язань розпорядників кош­тів бюджету зменшуються їх бюджетні асигнування на взяття зобов’я­зань за відповідним кодом економічної класифікації видатків. У момент реєстрації в бухгалтерському обліку виконання бюджетів фінансових зобов’язань розпорядників зменшуються на зазначену суму відповідні зобов’язання, наслідком яких є ці фінансові зобов’язання.

На підставі даних бухгалтерського обліку органи казначейства за загальним та спеціальним фондами бюджету в терміни, затверджені вищими органами казначейства, подають “Інформацію про наявність фінансових зобов’язань розпорядників коштів бюджету”. Щомісячно дані органів казначейства звіряються зі звітами бюджетних установ.

Оплата рахунків розпорядників коштів бюджету здійснюється лише за наявності в обліку органів казначейства їх зобо­в’язань та/або фінансових зобов’язань і залишків коштів на рахунках розпорядників.

Бюджетні установи та організації мають право на визначення черговості оплати рахунків самостійно, виходячи з потреби забезпечення виконання пріоритетних заходів.

При оплаті фінансових зобов’язань, які відповідно до умов угоди необхідно проплатити як попередню або авансову оплату, органи казначейства відслідковують терміни виконання робіт та/або надання послуг (відповідно до умов угоди). За такими зобов’язаннями після настання терміну розпорядник коштів повинен подати до органу казначейства фінансові зобов’язання (підтвердні документи про виконання умов угоди). У разі неподання підтвердних документів органи казначейства призупиняють про­ведення платежів відповідно до ст. 118 Бюджетного кодексу України.

Наявність взятих на облік реєстрів фінансових зобов’язань розпорядників та копій підтвердних документів є обов’язковою підставою для проведення видатків.

Розпорядники коштів бюджету повинні укладати угоди (брати зобов’язання) та здійснювати видатки за виконанням загального та спеціального фондів кошторисів доходів і видатків у межах бюджетних асигнувань, встановлених Державним бюджетом України.

Дія “Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів в органах ДКУ” поширюється на розпорядників коштів місцевих бюджетів, які перейшли на казначейське обслуговування, та на одержувачів коштів бюджету за умови відкриття ними рахунків у органах казначейства, і здійснення останніми оплати рахунків.

 

6.5. Порядок примусового списання коштів з рахунків

установ і організацій, відкритих в органах казначейства

 

Порядок примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах казначейства за­тверджено наказом ДКУ від 5 жовтня 2001 р. № 175. Порядок встановлює загальні правила, форми та розрахунки органів казначейства та розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів при примусовому списанні (стягненні) коштів з їх реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів. Цей Порядок поширюється на всіх учасників безготівкових розрахунків при касовому виконанні бюджету за видатками, які перейшли на казначейську форму обслуговування бюджету, а також на стя­гувачів, які здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з реєстра­ційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів.

У разі надходження до органу казначейства документів на примусове списання (стягнення) коштів з рахунків розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, вони підлягають негайному виконанню. Розпорядження про примусове спи­сання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної ви­моги згідно з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових до­кументів, що викладені в додатку 8 Інструкції “Про безготівкові роз­рахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 № 135 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за № 368/5559, не менше ніж у трьох примірниках.

Спірні питання, що виникають між учасниками примусового списання (стягнення) коштів вирішуються згідно з чинним законодавством України. Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість при­мусового списання (стягнення) коштів і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів.

Платіжна вимога та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу казначейства, в якому обслуговується установа, організація – боржник. У рядку “Плат­ник” вказується: назва установи (організації) – боржника, у полі “рахунок №” – номер її реєстраційного, спеціального реєстраційного рахунку або рахунку іншого клієнта. У рядку “Банк платника” зазначається назва органу казначейства, в якому відкрито реєстраційний, спеціальний реєстраційний рахунок або рахунок іншого клієнта. Реквізит “Призначення платежу” платіжної вимоги повинен містити інформацію, яку стягувач заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів, а саме:

– у разі примусового списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа – зазначаються його назва, номер і дата. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу стягувач подає до органу Державного казначейства разом з цією платіжною вимогою;

– якщо примусове списання (стягнення) коштів здійснюється від­повідно до статті 8 процесуального кодексу, стягувач подає до органу казначейства платіжну вимогу разом з відповіддю платника на претензію. У разі незазначення у відповіді платника на претензію суми визнаної претензії, додається також копія претензії.

– якщо платіжна вимога оформлена з порушенням вимог, орган казначейства наступного дня повертає її стягувачеві. Підста­ви для відмови зазначаються на зворотному боці платіжного документа.

Платіжна вимога на примусове списання (стягнення) коштів і супровідні документи є невід’ємними частинами.

Орган казначейства, в якому обслуговується ус­танова-боржник, приймає платіжні вимоги протягом 30 календарних днів з дати їх складання, у разі надходження платіжної вимоги в органи казначейства безпосередньо від стягувача термін дії платіжної вимоги не повинен перевищувати 10 днів з дня її складання.

Реєстрація документів, що надійшли до органу казначейства, здійснюється у журналі реєстрації розрахункових документів щодо примусового списання (стягнення) коштів. Платіжні вимоги передаються виконавцю під підпис у журналі реєстрації розрахункових документів щодо примусового списання (стягнення) коштів для проведення стягнення.

Якщо рахунок, на який звернене примусове списання (стягнення) коштів у платіжній вимозі, набув змін у зв’язку із зміною плану рахунків або порядку відкриття рахунків, то керівник відповідного ор­гану казначейства або його заступник приймає рішення щодо можливості проведення примусового списання (стягнення) коштів із зміненого рахунку. Відповідний запис проставляється на пла­тіж­ній вимозі. Після цього документи передаються відповідальній осо­бі під підпис для проведення примусового списання (стягнення) коштів.

Примусове списання (стягнення) коштів загального фонду дер­жавного бюджету проводиться органом казначейства в межах асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі доходів і видатків, планів використання бюджетних коштів одержувачів, при наявності на відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповід­ними кодами бюджетної класифікації. Примусове списання (стягнення) коштів зі спеціальних реєстраційних рахунків у частині власних надходжень установ та організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному спеціальному реєстраційному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на касові видатки в розрізі кодів бюджетної класифікації. Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків обліку коштів “Інші доходи спе­ціального фонду” (кошти, які мають цільове призначення і надходять на спеціальний реєстраційний рахунок установ з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначено­му для коштів загального фонду.

Після проведення примусового списання (стягнення) коштів з відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та ра­хунків інших клієнтів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів повинні привести облік зареєстрованих в органах казначейства зобов’язань у відповідність до проведених операцій та внести відповідні зміни до кошторису доходів та видатків спеціального фонду в частині власних надходжень.

Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово. Витрати, пов’язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 “Оплата інших послуг та інші видатки”, у разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи зазначеного коду – за тим самим кодом, що й саме списання.

У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку розпорядника, одержувача бюджетних коштів або інших клієнтів орган казначейства не здійснює облік їх заборгованості, несплаченої в строк, та не веде реєстр платіжних вимог, несплачених у строк у зв’язку з відсутністю коштів на їх відповідних рахунках.

Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків розпорядника, одержувача бюджетних коштів або інших клієнтів здійснюється на підставі першого примірника платіжної вимоги та доданого до нього супровідного документа, які залишаються на зберіганні в органі казначейства, інші примірники цих документів передаються платнику.

На кошти розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, що знаходяться на відкритих в органах казначейства реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів, може накладатися арешт. Виконання рішення про арешт коштів може бути здійснене до 31 грудня поточного року, невиконані суми рішень знімаються з обліку і повертаються органам, що їх видали, а кошти з аналітичного рахунку перераховуються на рахунок, з якого вони надійшли. Арешт може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або постанови державного виконавця. Якщо арешт накладає господарський суд, то, крім ухвали, ним має бути виданий також наказ. В ухвалі про арешт коштів обов’язково має бути визначений номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунку. Арешт накладається на рахунки загального та спеціального фондів.

 

6.6. Особливості запровадження касового виконання

місцевих бюджетів за видатками

 

Донедавна місцевим бюджетам були притаманні хронічне перефінансування одних статей видатків та недофінансування інших, постійне накопичення кредиторської заборгованості, значні зловживання при проведенні фінансових операцій з коштами бюджетів та їх нецільове використання. Така ситуація викликала потребу в прийнятті рішення щодо необхідності переведення на казначейське обслуговування касових операцій місцевих бюджетів.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів Державного казначейства у частині обслуговування операцій місцевих бюджетів за видатками зосереджуються на посиленні контролю за рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному попередженні їх нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зобов’язаннями.

Здійснення фінансових операцій за видатками місцевих бюд-жетів при казначейському обслуговуванні має такі особливості:

- всі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкриваються в територіальних відділеннях казначейства на ім’я розпорядників коштів місцевих бюджетів;

- розпорядники бюджетних коштів позбавлені можливості от­римання бюджетного фінансування на банківські рахунки і самостійного вирішення питань доцільності та обсягу використання наявних державних коштів;

- оплата видатків виконується органами казначейства після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів;

- органи казначейства здійснюють контроль за відповідністю касових видатків розпорядників коштів напрямам та об­сягу встановлених бюджетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов’язанням;

- органи казначейства здійснюють платіж на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги бюд-жетним установам.

Основне завдання органів казначейства при казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів полягає в сприянні виконанню бюд-жетної політики місцевого самоврядування та здійсненні ефективного управління коштами місцевих бюджетів. При цьому основним завданням цієї діяльності повинно бути створення оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами і забезпечення своєчасних розрахунків за зобов’язаннями місцевих органів влади та розв’язання проблеми короткострокової незбалансованості місцевих бюджетів (покриття касових розривів).

Функціонування казначейської системи за видатками місцевих бюджетів полягає в забезпеченні того, щоб усі трансакції з бюджетними коштами були належно санкціоновані, задокументовані, зареєстровані в інформаційній системі і, головне, не перевищували обсягів встановлених бюджетних призначень та відповідали їм.

Проблема тимчасової нестачі грошових коштів, яка виникає перед місцевими бюджетами сьогодні, та покладення на органи казначейства покриття касових розривів у процесі управління грошовими потоками місцевих бюджетів є ключовою при ухваленні рішення про переведення коштів місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. При цьому такі операції мають здійснюватися шляхом використання тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на рахунках казначейства замість залучення кредитів на банківському ринку, як це прийнято у всьому світі. Саме функція процесу управління грошовими потоками повинна забезпечувати оптимізацію здійснення платежів з видатків у межах асигнувань, передбачених місцевими бюджетами. Роль казначейства полягає не у виконанні окремих видаткових повноважень, а у комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу.

Порядок касового виконання місцевих бюджетів органами казначейства, які набули статусу учасника СЕП НБУ регламен­тує організаційні взаємовідносини між органами казначейства, фінансовими органами, платниками податків, зборів, обо­в’яз­кових платежів, що належать місцевим бюджетам, розпорядниками, одержувачами бю­джетних коштів, а також розподіл обов’язків між ними в процесі виконання місцевих бюджетів органами казначейства при фун­кціонуванні внутрішньої платіжної системи Дер­жавного казначейства України.

Касове виконання місцевих бюджетів за видатками (рис. 2.14) здійснюється органами казначейства у межах надходжень до загального та спеціального фондів згідно з розписом відповідного бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.14 – Схема здійснення видатків при казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів

У процесі виконання місцевих бюджетів за видатками органи казначейства здійснюють такі функції:

– установлюють порядок відкриття та відкривають аналітичні рахунки в управліннях (відділеннях) ДКУ розпорядникам та одержувачам коштів місцевих бюджетів за балансовими рахунками 1- 4 класів, балансовими рахунками бюджетного обліку 6 -7 класів, на рахунках управлінського обліку 8 класу та на позабалансових рахунках 9 класу з метою відображення в бухгалтерському обліку операцій по виконанню місцевих бюджетів усіх рівнів (обласних, міських, районних, сільських та селищних);

– ведуть бухгалтерський облік видатків місцевих бюджетів від­повідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом ДКУ від 28.11.2000 № 119, зі змінами та доповненнями, відповідно до бюджетної класифікації видатків та типів операцій;

– здійснюють операції по зарахуванню та перерахуванню коштів на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунках розпорядників та рахунках одержувачів на підставі перевірених підтверджуючих документів, зареєстрованих зобов’язань, платіжних доручень та відповідно до планових показників, передбачених місцевим бюджетом і кошторисом доходів та видатків розпорядників або планом використання бюджетних коштів одержувачем.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року, голов­ні розпорядники та розпорядники коштів II-го ступеня подають на паперових та електронних носіях до органу казначейства за місцезнаходженням, дані про розташування мережі розпорядників та одержувачів коштів, яким передбачаються видатки у відповідному місцевому бюджеті. Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання місцевого бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють органи казначейства.

Після прийняття місцевих бюджетів, фінансові органи на паперових та електронних носіях направляють розписи видатків відповідних бюджетів та розписи асигнувань загального фонду бюджетів управлінням (відділенням) казначейства, які реєструють їх, про що на оригіналі розпису ставиться відбиток штампа та реєструють зазначені дані на аналітичних рахунках, позабалансового обліку груп рахунків 922 “Бюджетні призначення з місцевих бюджетів”, 927 “Бюджетні призначення з загального фонду місцевого бюджету за помісячним розписом асигнувань”.

Управління (відділення) казначейства протягом трьох робочих днів доводять витяги з розписів видатків відповідних бюджетів та розписів асигнувань загального фонду бюджетів до голов­них розпорядників, яким передбачено видатки у відповідному бюджеті, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань. Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів і видатків та плани асигнувань своїм підвідомчим установам.

Головні розпорядники протягом трьох робочих днів після от­римання витягу з розпису місцевого бюджету відповідно до мережі подають управлінням (відділенням) казначейства, в яких вони обслуговуються, розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня на паперових та електронних носіях. Розпорядники, які не мають підвідомчих установ, подають кошторис доходів і видатків та план асигнувань із загального фонду місцевого бюджету. Управління (відділення) казначейства здійснює контроль за відповідністю вказаних у зазначених документах загальних сум, зазначеним у розпису видатків місцевого бюджету. У разі невідповідності кошторисів та планів асигнувань розпису місцевого бюджету, розпорядники повинні привести зазначені документи у відповідність з розписом бюджету.

Дані зведених кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань із загального фонду місцевого бюджету обліковуються органами казначейства на аналітичних рахунках, відкритих за рахун­ками позабалансового обліку 9123 “Зведені поточні кошторисні призначення за коштами загального фонду місцевих бюджетів”, 9124 “Зведені поточні кошторисні призначення за коштами спеціального фонду місцевих бюджетів”, 9127 “Затверджені зведені кошторисні призначення за коштами загального фонду місцевих бюджетів”, 9128 “Затверджені зведені кошторисні призначення за коштами спеціального фонду місцевих бюджетів”, 9142 “Зведені поточні призначення з місцевого бюджету за планом асигнувань” та 9144 “Затверджені зведені призначення з місцевого бюджету за планом асигнувань”. До кош­торису доходів та видатків додається зведення показників спеціального фонду кошторису на відповідний рік за підписом керівника та голов­ного бухгалтера установи.

Доведені обсяги бюджетних призначень є підставою для прийняття розпорядниками коштів бюджету зобов’язань на здійснення видатків, передбачених відповідним місцевим бюджетом.

Якщо місцевий бюджет не затверджено до початку бюджетного року, то видатки проводяться відповідно до тимчасових кошторисів доходів і видатків розпорядників у межах надходження коштів до відповідних місцевих бюджетів до моменту прийняття бюджету.

Видатки, здійснені в зазначений період, в обов’язковому порядку повинні бути враховані в затвердженому кошторисі доходів і видатків установи. У разі невідповідності показників кошторису здійсненим видаткам кошторис повертається на доопрацювання. Надалі видатки здійснюються тільки після отримання затвердженого кошторису.

Внесення змін до місцевого бюджету можливе у випадках та порядку, встановлених Законами України “Про місцеве самоврядування” та “Про Державний бюджет України” на відповідний рік та іншими нормативно-правовими актами.

Фінансові органи надають управлінню (відділенню) казначейства рішення сесії місцевої ради або іншого органу, якому делеговані такі повноваження щодо внесення змін у розпис видатків бюджету та плану асигнувань загального фонду місцевого бюджету і повідомляють про внесені зміни. Якщо зазначені зміни викликані змінами в підпорядкуванні та розташуванні підвідомчих установ, то головний розпорядник коштів зміни до зведеного кошторису видатків подає одночасно із змінами до мережі. Дані про зміни подаються органам казначейства не пізніше ніж за десять днів до закінчення звітного періоду.

Зміни до кошторисів та планів асигнувань вносяться роз­по­рядниками на підставі довідок про зміни кошторису доходів і ви­датків та про зміни плану асигнувань загального фонду місцевих бю­джетів, які затверджуються керівником вищої установи та надаються відповід­ним організаціям нижчого рівня .

Органи казначейства відповідно до наказів ДКУ від 19.10.2000 № 103 “Про затвердження Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства” та від 31.01.2001 № 9 “Про затвердження Тимчасового порядку взаємодії структурних підрозділів органів Державного казначейства України та розпорядників коштів при запровадженні обліку зобов’язань” приймають від розпорядників коштів бюджету, які в них обслуговуються, реєстри зобов’язань та фінансових зобов’язань разом з копіями первинних документів у межах залишків на відповідних аналітичних рахунках, відкритих на рахунках позабюджетного обліку 9241 “Асигнування на взяття зобов’язань по загальному фонду місцевих бюджетів” та 9242 “Асигнування на взяття зобов’язань по спеціальному фонду місцевих бюджетів” (крім власних надходжень розпорядників).

Органи казначейства обліковують зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників коштів місцевих бюджетів, яких вони обслуговують на аналітичних рахунках, відкритих на рахунках позабалансового обліку 9421 “Зобов’язання розпорядників бюджетних коштів за коштами загального фонду місцевого бюджету”, 9422 “Зобов’язання розпорядників бюджетних коштів за коштами спеціального фонду місцевого бюджету”, 9423 “Фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів за коштами загального фонду місцевого бюджету” та 9424 “Фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів за коштами спеціального фонду місцевого бюджету”, ведуть картки обліку зобов’язань та фінансових зобов’язань розпорядників коштів місцевих бюджетів.

 

6.7. Операції з перерахування коштів на здійснення видатків,

передбачених у місцевих бюджетах

 

На підставі календарного плану проведення видатків, складеного відповідним фінансовим органом та з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов’язань, засобами програмного забезпечення органи казначейства розподіляють кошти загального фонду місцевих бюджетів (в межах надходжень до загального фонду з дотриманням касової готівки, передбаченої в бюджеті відповідного органу місцевого самоврядування) на особові рахунки головних розпорядників із зазначенням кодів економічної класифікації видатків.

Управління (відділення) державного казначейства щоденно, з урахуванням наявних коштів загального фонду, готує розпорядження про виділення коштів у розрізі головних розпорядників коштів, яке затверджується начальником управління (відділення) казначейства або його заступником.

Головним розпорядникам коштів відкриваються аналітичні ра­хунки для зарахування виділених коштів на балансовому рахунку 3531 “Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду місцевого бюджету”. Кошти, виділені відповідно до розпо­рядження, зараховуються на зазначені аналітичні рахунки.

Для безготівкових перерахувань платежів з одного аналітичного рахунку на інший, відкритих на балансі одного управління (відділення) казначейства без виходу в СЕП НБУ використовуються меморіальні ордери, складені на підставі відповідних платіжних доручень розпорядників.

Виписка з особового рахунку надається головному розпоряднику коштів. На підставі виписки, головний розпорядник протягом одного робочого дня готує та подає управлінню (відділенню) платіжні доручення на перерахування коштів підвідомчим установам. Отримані платіжні доручення перевіряються управлінням (відділенням) щодо відповідності вказаних сум залишку на особовому рахунку, залишкам невикористаних бюджетних призначень по загальному фонду та зареєстрованим фінансовим зобов’язанням.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим призначенням, то подані платіжні доручення в обов’язковому порядку повин-ні містити примітку щодо призначення коштів. У разі коли вищезазначена примітка не врахована, документи повертаються без виконання. У разі наявності всіх необхідних показників, платіжне доручення підлягає виконанню.

Кошти спеціального фонду місцевого бюджету, що зараховані на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 “Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спе­ціальні видатки” засобами програмного забезпечення, органи казначейства на підставі розпорядження про виділення коштів у розрізі головних розпорядників коштів, затвердженого начальником управління (відділення) казначейства або його заступником, направляють на аналітичні рахунки розпорядників, відкриті за балансовим рахунком 3532 “Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду місцевого бюджету” з урахуванням зареєстрованих фінансових зобов’язань розпорядників.

 

6.7.1. Операції за казначейським обслуговуванням одержувачів коштів бюджетів місцевого самоврядування

 

Кошти бюджетів місцевого самоврядування, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плану асигнувань відповідного розпорядника коштів бюджету. Одержувачі коштів включаються у ме­режу відповідного розпорядника. Управління (відділення) відкривають одержувачам коштів місцевих бюджетів аналітичні рахунки на ба­лан­сових рахунках 3543 “Рахунок одержувачів коштів за коштами загального фонду місцевого бюджету” та 9544 “Розрахункові документи за іншими коштами, тимчасово віднесеними на доходи місцевого бюджету, не оплачені в строк”.

Одержувачі коштів місцевого бюджету подають до управління (відділення) план використання бюджетних коштів, складений за формою кошторису та затверджений розпорядником коштів. При складанні цього документа застосовуються назви видатків за повною економіч­ною класифікацією видатків, але без зазначення їх цифрових кодів. За відсутності зазначеного документа, видатки з рахунку одержувача не здійснюються.

Якщо підприємство (установа, організація) не є одержувачем коштів місцевого бюджету, а відповідно до укладених угод виконало для бюджетної установи (організації) або одержувача коштів відповідні роботи (надало послуги тощо), то оплата виконаних робіт (наданих послуг тощо) здійснюється на підставі рахунків, рахунків-фактур, актів виконаних робіт шляхом перерахування належних коштів на поточний рахунок підприємства (установи, організації), відкритий в ус­танові банків.

 

6.7.2. Операції з зарахування коштів на реєстраційні

рахунки розпорядників коштів місцевих бюджетів

 

На реєстраційні, спеціальні реєстраційні (аналітичні) рахунки розпорядників коштів місцевих бюджетів, що знаходяться на казначейському виконанні, відкриті в органі казначейства відповідно за балансовими рахунками 3541 “Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами загального фонду місцевого бюджету” та 3542 “Реєстраційні рахункирозпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету” зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поповнення касових видатків тощо.

Усі суми коштів, що надходять готівкою в каси установ, по­винні бути зараховані на рахунки, відкриті на ім’я відповідних органів казначейства в установах уповноважених банків за групою 257 “Кошти до виплати” Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, із подальшим зарахуванням зазначених коштів на реєстраційні (спеціальні реєстраційні) та інші аналітичні рахунки установ, відкриті за балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів в органах казначейства.

При внесенні готівки на аналітичні рахунки розпорядників коштів місцевих бюджетів або одержувачів відправники коштів у розрахункових документах (квитанціях тощо) зазначають номери реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків розпорядників коштів або рахунків одержувачів, що відкриті в органах казначейства. Зарахування коштів на підставі платіжних документів здій­снюється на вказані в них рахунки.

Кошти, які надходять на рахунки розпорядників коштів, вважаються доходами розпорядників бюджетних коштів або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків.

 

6.7.3. Оплата рахунків розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів

 

Оплата видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами казначейства з реєстраційних, спеціальних реєстраційних (аналітичних) рахунків розпорядників відкритих на балансових рахунках 3541 “Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами загального фонду місцевого бюджету” та 3542 “Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету” шляхом проведення платежів з цих рахунків.

Оплата рахунків розпорядників коштів бюджету здійснюється лише за наявності в обліку органів казначейства їх зобов’язань та фінансових зобов’язань та залишків коштів на аналітичних рахунках розпорядників, крім власних надходжень розпорядників (спеціальні кошти, суми за дорученнями, інші власні кошти), за кодами економічної класифікації.

Підставою для оплати видатків є платіжні доручення розпоряд­ників коштів та зареєстровані зобов’язання і фінансові зобов’язання, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, тендерна документація, акцепти тендерних пропозицій, договори про закупівлю тощо).

Органи казначейства приймають від розпорядників бюджетних коштів платіжні доручення і підтвердні документи на здійснення видатків:

– за загальним фондом – відповідно до кошторисних призначень, помісячних планів асигнувань, зареєстрованих зобов’язань та в межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;

– за спеціальним фондом – у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економіч­ної класифікації видатків, залишків кошторисних призначень та зареєстрованих зобов’язань, за винятком власних надходжень розпорядників (спеціальні кошти, суми за дорученнями, інші власні кошти).

Підставою для здійснення платежів з рахунків одержувачів коштів є платіжні доручення одержувачів коштів, зареєстровані зобов’язання і фінансові зобов’язання та підтвердні документи в межах залишків на рахунку та, відповідно, до плану використання бюджетних коштів. Платіжні доручення подаються до органів казначейства в двох примірниках, на першому з яких ставиться відбиток печатки та підписи відповідальних осіб установи. Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фактичного подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у правому верхньому куті на всіх примірниках обов’язково проставляється дата подання. Первинні документи, які не містять обов’язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку.

Списання коштів з рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календар­них днів з дня його виписки. День заповнення не враховується.

Всі операції органів казначейства повинні оформля­тися відповідними документами і вміщувати інформацію про характер операції та бути підставою для відображення операцій в обліку.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів відповідають за правильність оформлення розрахункових документів та достовірність даних у первинних документах, які стануть підставою для здійснення органами казначейства платежу. Подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів з відміткою на зворотному боці про причину повернення, завірену підписом казначея.

 

6.7.4. Порядок виплати готівки розпорядникам та

одержувачам бюджетних коштів

 

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших готівкових коштів, що видаються на здійснення видатків, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до органів казначейства заявку на видачу готівки. Заявки подаються органам казначейства в двох примірниках, один з яких після видачі готівки повертається розпоряднику бюджетних коштів з відповідним відбитком штампа казначея, зберігається як обов’язковий документ і є додатком до бухгалтерських регістрів, що підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів.

Заявки на видачу готівки виписуються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів на осіб, з якими укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань до Фонду соціального страхування України та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податкові і обов’язкові платежі. Разом із заявкою про видачу готівки подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян, сум нарахувань до Фон­ду соціального страхування України та сум страхових внесків до Пен­сійного фонду України, інших податків і обов’язкових платежів, пов’я­заних з виплатою заробітної плати та інших соціальних виплат. У заявках на видачу готівки розпорядники та одержувачі бюджетних коштів відмічають наявність чи відсутність заборгованості із сплати подат­ків.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів відповідають за правильність нарахування заробітної плати та прирівняних до неї платежів, а також за перерахування платежів до бюджету та державних цільових фондів при отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів.

У разі прийняття рішень розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів про придбання продуктів харчування, господарсь­ких товарів та медикаментів за готівку ці розпорядники письмово пові­дом­ляють про це органи казначейства України.

Здійснення видатків готівкою на придбання продуктів харчування та медикаментів проводиться за тими самими документами, що й за перерахуванням, але за наявності на це дозволу головного розпорядника бюджетних коштів.

Після отримання готівки на продукти харчування, господарсь­кі товари та медикаменти до органів казначейства подаються документи, які підтверджують здійснені видатки та взяття на облік (при потребі) матеріальних цінностей (акт придбання мате­ріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відомість з підписами осіб, що отримали матеріальні цінності тощо).

Підтвердні документи подаються протягом трьох робочих днів після придбання. При неподанні розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів в установлені терміни документів органи казначейства припиняють видачу чеків на отримання готівки для придбання продуктів харчування, господарських товарів та медикаментів.

На підставі перевіреної заявки органи казначей­ства виписують на осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки. На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників та одержувачів бюджетних коштів отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім’я органів казначейства за балансовими рахунками групи 257 Плану рахунків комерційних банків України. Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників та одержувачів бюджетних коштів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, при заповненні яких обов’язко­во вказується номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) ра­хунку, на який повинні бути зараховані кошти.

Грошові чекові книжки на отримання готівки в установах банків органами казначейства можуть передаватися розпорядникам та одержувачами бюджетних коштів за умови поперед­ньої їх реєстрації в журналі реєстрації виданих чекових книжок із зазначенням номерів чеків та підпису особи, яка отримала чекову книжку.

З метою своєчасного отримання готівки в установах банків органи казначейства готують касові заявки на отримання готівки. Для цього за 55 днів до початку кварталу, що планується, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до органів казначейства, у яких їм відкриті реєстраційні (спеціальні реєстраційні) рахунки, касові заявки на отримання готівки, де вони звіряються з кошторисами доходів і видатків установ та узагальнюються. Зведена касова заявка передається до установ уповноважених банків не пізніше 45 днів до початку кварталу або в строки, установлені за угодою між органами казначейства та установами банків.

При перерахуванні коштів на вкладні рахунки до органів казначейства подаються заявки на видачу готівки, платіжні доручення та реєстри.

Кошти, обов’язкові до перерахування з утримання із заробітної плати і прирівняних до неї платежів (прибутковий податок з громадян, збір на обов’язкове пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування тощо) перераховуються органами казначейства на підставі платіжних доручень, які подаються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів одночасно з платіжними дорученнями на перерахування коштів на рахунки групи 257 або вкладні рахунки.

 

6.7.5. Порядок перерахування розпорядниками бюджетних коштів власних надходжень установам

 

Зі спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження установ, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати перерахування коштів вищим та підвідомчим установам і організаціям, що не обумовлені кошторисами доходів і видатків відповідно до чинних нормативно-правових актів. Перерахування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень, наданих розпорядниками бюджетних коштів.

Перерахування коштів розпорядниками бюджетних коштів ви­щим та/або підвідомчим установам відображається відповідно як отри­мання та/або зменшення доходів.

 

6.7.6. Відмови в оплаті видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів

 

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:

- при відсутності затверджених кошторисів видатків та планів асигнувань;

- через відсутність або нестачу коштів на відповідних рахун­ках бюджетних установ чи організацій та бюджетних і кошторисних призначень;

- при неподанні необхідних підтвердних документів для опла­ти рахунків;

- при порушенні встановленого порядку використання коштів загального та спеціального фондів бюджету;

- через відсутність в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов’язань (крім власних надходжень);

- при умові, якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та не підтверджують цільове направлення коштів;

- у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та використання бюджетних коштів.

Органи казначейства повідомляють своїх клієнтів про відмову в оплаті в письмовій формі. Відмови в оплаті обов’язково реєструються органами казначейства в журналі реєстрації відмов в оплаті рахунків.

 

6.7.7. Облік та складання звітності про виконання місцевих бюджетів

 

Для обліку операцій по виконанню кошторисів доходів та видатків місцевих бюджетів до кожного аналітичного рахунка відкриваються особові картки. Відображені у особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової відомості і сальдової відомості, що є підставою для складання органами Державного казначейства звітності по виконанню місцевих бюджетів.

Синтетичний та аналітичний облік проведених операцій у ході виконання місцевих бюджетів ведеться за правилами, які розроблені казначейством. Порядок ведення бухгалтерського обліку по надходженню і використанню коштів бюджетів місцевого самоврядування, що знаходяться на казначейському виконанні для органів казначейства України та розпорядників бюджетних коштів установлюється окремими нормативно-правовими актами казначейства України.

Звіти про виконання місцевих бюджетів складаються за формами та порядком, затвердженим казначейством України. Основним принципом складання форм фінансової та статистичної звіт­ності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних казначейства. Згідно з цим принципом казначейство встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, які містяться у базі даних.

Порядок касового виконання місцевих бюджетів органами казначейства, які набули статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України є проектом ДКУ по виконанню місцевих бюджетів за видатками і поширюється на ті місцеві бюджети, які знаходяться на казначейському обслуговуванні.